Летять пакетики по світу,
Мов ті пелюсточки із цвіту.
Летять жовтенькі, червоненькі,
Летять великі і маленькі.
Через поля, через діброви
Несе їх вітер, жаль і мови…
Зручні, звичайно, що й казати.
Сміття нам треба прибирати.
Невже так важко не смітити,
У смітнику чи варто жити?
Красу навчімось цінувати,
Земля для нас – то рідна мати.
А ось травичка зелененька,
Вона тендітна і маленька.
Пакет лежить як та нахаба,
Брудний, роздутий, наче жаба.
А ось садочок квітне пишно
Та тільки серцю і не втішно –
Пакет на гіллі, як вітрило,
Тріпоче, стогне так жахливо.
І в річці бляшанки з під пива,
І смітниками вкрита нива.
Димлять ті звалища, палають
І все прекрасне убивають.
Де не поглянь, це жах, та й годі.
Чи довго бути такій моді?
З ордою треба воювати,
Про рідний край пора подбати!
2005
Пакетики
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2013
Свидетельство о публикации №113112308615
Свидетельство о публикации №113112308615
Рецензии