По вінця сум...І він - палач...
Ніч знову розгорнула крила,
Цей повний місяць, мов калач,
Був свідком, як його любила...
Обличчя ніжне і бліде,-
Таке жадане милим тіло
Не мало спокою ніде,
І в простір з зорями летіло.
Троянди пелюстки - вуста
Спотворились від суму, - зморшки...
Не сяють очі,- ти не та,
І слідом - сльози як, горошки.
Ніч розриває крик: "Не мій..."
Та не існує болю мірка,-
За течією у човні -
Годину - дві? Хто знає скільки?
Спізнився...Чи тому злякавсь?
Дають поради всі охочі...
Нащо божився? Нащо клявсь?!
Які без неї будуть ночі?
І хто тепер надасть снаги?
П`янів від неї, як від хмелю...
Поклав бездумно на ваги...
Та жити прагнеш лише з нею.
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА
По вiнця сум...
© Copyright: Людмила Журавская, 2013
Свидетельство о публикации №113112303937
Свидетельство о публикации №113112303937
Рецензии
Дуже гарно про сумне, Людмило, Ви справжній Майстер пера!
Тайный Альков 16.12.2013 02:21 • Заявить о нарушении
Тайный Альков 16.12.2013 02:21 • Заявить о нарушении
Що пережите - на папері, а що не видно - на душі...Дякую!!!
Людмила Журавская 16.12.2013 09:23 Заявить о нарушении
Людмила Журавская 16.12.2013 09:23 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.