Сонет 121 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

121

Негідним краще бути, ніж вважатись
Низьким і підлим ув очах чужих.
О, сумно як! Несила сперечатись
Із цілим військом недругів моїх.

Все думаю: чому нещирі люди
Злословити беруться суть мою
І те пускають в коло пересудів,
Що я в цім світі над усе люблю?

Я - не вони, і вже напевне знаю,
Що в їхніх душах правда не живе;
Іду життям і путь прямий долаю,
В кривому ж оці все пряме - криве.

Їм мудрості ніколи не дістатись:
Якщо є гріх, то поруч десь і святість.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)
121

Краще бути підлим, аніж підлим вважатися,
Коли, тоді як ти не такий, тобі дорікають, немов би ти такий,
І втрачається належне задоволення, яке вважається таким
Не нашими почуттями, а поглядами інших.
Адже навіщо повинні чужі, фальшиві, зрадливі очі
Вітати мою грайливу кров?
Але чому мої слабкості вишукують шпигуни, слабші за мене,
Котрі за власною волею вважають поганим те, що я вважаю добрим?
Ні, я - той, ким я є, і вони, таким чином,
Зважаючи на мої недоліки, розглядають свої;
Я можу бути прямим у своєму норові, а інші можуть бути скривленими;   
Не варто показувати свої вчинки через їхні думки,
Якщо тільки вони не підтримують цього ствердження зла:
Що всі люди мають вади і керуються своєю хибністю.


№ 121
'Tis better to be vile than vile esteemed,
When not to be, receives reproach of being,
And the just pleasure lost, which is so deemed,
Not by our feeling, but by others' seeing.
For why should others' false adulterate eyes
Give salutation to my sportive blood?
Or on my frailties why are frailer spies,
Which in their wills count bad what I think good?
No, I am that I am, and they that level
At my abuses, reckon up their own,
I may be straight though they themselves be bevel;
By their rank thoughts, my deeds must not be shown
Unless this general evil they maintain,
All men are bad and in their badness reign.