Срібна зіронька низько падала,
З ніжним брудом в калюжах бавилась.
Та й тікала, як чорт від ладана,
В небі зоряному ховалася,
Довго плакала там від сорому,
Та й не вірила в те, що трапилось.
Як погодилась не побачення,
Забруднилася в непристойному.
Так поводитись зарікалася,
Сповідалася Богу сонному.
Потім спала в забутих спогадах,
Та й втрачала від щастя голову.
Темна нічка не рівно дихає,
Срібна зіронька забувається,
Грішні думки до себе кликає,
Низько падає...і втрачається...
Песня можно послушать
http://my.mail.ru/my/audio?search=11&st=search&head=1
Звездочка... нежная песня
© Copyright: Шкурат Юрий, 2013
Свидетельство о публикации №113112100729
Свидетельство о публикации №113112100729
Рецензии
