Сонет 115 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


115

Не вір тим віршам, де тобі писав:
«Я в почуттях своїх досяг межі».
Я щирий був тоді, бо ще не знав,
Що більший є вогонь в моїй душі.

Нам випадковість змінює життя,
Ламає звичай, зраджує любов,
Красу потворить, нищить почуття
І устрої руйнує до основ.

Пробач мені, що боячись Часу,
Не вірив я у свій сердечний зліт.
Тепер в душі своїй любов несу
Таку, яку не знав ще білий світ.

Любов - дитя, зростає безупинно.
Все відійде, лише Вона нетлінна.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

115

Ті строки, котрі я писав раніше, брешуть -
Навіть ті, в яких було сказано, що я не можу кохати тебе ще більш палко;
Хоча тоді мій розум не знав причини того, чому
Моє полум’я, що палахкотіло на повну силу, мусило б потім розгорітися сильніше.
Але слід врахувати Час, чиї мільйонні випадковості
Вкрадаються до клятв та змінюють накази королів,
Заплямовують найсвятішу красу, притуплюють найгостріші наміри,
І скеровують сильні душі на зміну речей -
Ах, чому ж тоді, боячись тиранії Часу,
Я не можу  навіть  сказати: «Тепер я люблю тебе сильніше за все»,
Коли я був певний у цьому поза всякими сумнівами,
Коронуючи прийдешнє та сумніваючись в усьому іншому?
Любов - це дитина: тому я не міг так сказати,
Надаючи повний ріст тому, що й досі росте.


№ 115
Those lines that I before have writ do lie,
Even those that said I could not love you dearer,
Yet then my judgment knew no reason why,
My most full flame should afterwards burn clearer,
But reckoning time, whose millioned accidents
Creep in 'twixt vows, and change decrees of kings,
Tan sacred beauty, blunt the sharp'st intents,
Divert strong minds to the course of alt'ring things:
Alas why fearing of time's tyranny,
Might I not then say 'Now I love you best,'
When I was certain o'er incertainty,
Crowning the present, doubting of the rest?
Love is a babe, then might I not say so
To give full growth to that which still doth grow.