Сонет 112 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

112

Ти милістю загладив слід тавра,
Що світ мені поставив на чоло;
Тепер я ласку п’ю з твого добра
І не страшить мене суспільне зло.

Ти цілий світ для мене замінив
І став суддею всіх моїх діянь,
Для інших вхід до серця я закрив
Від їхньої хули і вихвалянь.

Всі клопоти в безодню повкидав
І з легкістю, неначе мудрий змій,
Думки громади чути перестав,
А лише чую ніжний голос твій.

В мені ти проявився як ніколи,
А все довкіл - безкрає дике поле.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

112

Твоя любов та жалість згладжують відбиток,
Що його вульгарний скандал затаврував на моєму чолі,
Адже що за справа мені до того, хто відгукується про тебе добре або погано,
Якщо ти облагороджуєш погане у мені, і допускаєш те, що добре?
Ти - весь мій світ, і я мушу докладати зусиль,
Щоб довідатися з твоїх вуст про мої ганебні та схвальні сторони;
Ніхто інший для мене, і так само я ні для кого іншого серед живих,
Не може змінити мого сприйняття доброго або ж поганого.
У настільки глибоку безодню я кидаю усі клопоти
Щодо голосів інших, котрі виголошують, що моє гадюче відчуття
Закрите для думок критиків та підлесників.
Поглянь, як я розпоряджаюся своєю зневагою:
Ти настільки сильно вкоренився у моїх намірах,
Що усі у цьому світі, окрім тебе, видаються мені мертвими.

№ 112
Your love and pity doth th' impression fill,
Which vulgar scandal stamped upon my brow,
For what care I who calls me well or ill,
So you o'er-green my bad, my good allow?
You are my all the world, and I must strive,
To know my shames and praises from your tongue,
None else to me, nor I to none alive,
That my steeled sense or changes right or wrong.
In so profound abysm I throw all care
Of others' voices, that my adder's sense,
To critic and to flatterer stopped are:
Mark how with my neglect I do dispense.
You are so strongly in my purpose bred,
That all the world besides methinks are dead.