Радій, бо я прийшла до тебе
Через багацько щемних літ.
Було – здіймалась аж до неба,
Було – згиналася від бід.
Радій, бо я прийшла рішуче,
Невже мене ти не пізнав?
Невже любов твоя минуща?
Ти ж колись мріяв, і жадав…
Радій, бо я така уперше –
Сама себе не впізнаю.
Гординя гнів із серця креше,
А я ось тут, як перст, стою.
Невже мене не пригадаєш?
Даремно я здолала шлях.
Своїм мовчанням серце краєш,
Ти зовсім інший…Який жах…
А я, як бачиш, не змінилась:
Все ж та любов, і очі ті.
Хіба що тільки сріблом вкрились
Хвилясті коси золоті.
2006
Радiй
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2013
Свидетельство о публикации №113112110736
Свидетельство о публикации №113112110736
Рецензии