Чому без сили?

Чому бессилі ми? Чому без сили?
Чому вітри нас задувають мерехтливо,
Мов свічку і без того незгасиму,
Загартувати намагаючись надиво.

Розбурхані думки, і годі сподівань -
Не прийметься той паросток не зросший,
Коли навколо стільки коливань,
Коли і сад навкіл стоїть поросший.

Все в тіняві та в тіняві ростем,
Жагаючи туди, де сонце паде,
Серед зірок і нерозкритих тем
Йдемо на захід - слід за зорепадом.

Там мрії ждуть, там жити нам пора,
Лунає там відгулок цього стону,
Що протягло його віками, та іскра
Змогла спалити вщент фундамент дому.

Побудувавши міст. І котрий знов горить.
Лихим здається нам уже майбутнє.
І досі нам гойдає ночі віть,
І знову забуваєм незабутнє.

Коли ти діждешся, о славнозвісний крає?!
Щоб з України в море понесло?
Невже дарма ми Кобзаря читаєм?
Невже забули батька ремесло?

Лиш день проясне - зійдеться зорею
Над полем золотим Перуна диск.
Я знаю точно, там, за віддалею
Поставим свій навіки обелиск!