Лицеміру довірили слово
Відзначав ти свою перемогу,
Забуваючи всіх на шляху,
Серце тішив погрозами вічно,
Зневажав віру й добро.
Ненавидів повчань від зухвалості,
Ставив зверху лиш думку свою,
Грався довго словами розумними,
Зазіхаючи на розломлений хрест.
Не змінити душу порожніх,
Лицемірів і гордих потвор,
Що голови свої підіймають,
На ікони розбиті плюють.
Їх багато впаде на коліна,
Коли трапиться негода в житті,
Розцілують тоді руки Господу,
Що тремтить на білій стіні.
Вихваляти не треба порожніх,
Вони смерть і негоду несуть,
Розважаються словом і дурять,
Озвіріле і немічне зло.
Не зникає у серці любов,
І добро буде поруч з тобою,
Якщо віриш душею у Бога,
І бажаєш іншим тепла.
Лицемiру довiрили слово
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113111904127
Свидетельство о публикации №113111904127
Рецензии
Опять же ясна позиция автора -в которой суть его работ и мысли -Желать другим тепла.Да и язык хорош.
Юриэль Табачников 23.12.2013 03:03 • Заявить о нарушении
Юриэль Табачников 23.12.2013 03:03 • Заявить о нарушении