На розпутті широких шляхів,
Де зігнулась нещасна калина
Дивну дівчину хлопець зустрів.
Називали її - Україна.
Збиті руки,заплакані очі,
Але посмішка щира та ніжна,
У тонесенькій рваній кофтині
Вона дивиться,ніби безгрішна.
Вона дивиться глибоко в душу,
В душу тому,кому не байдужа.
Кобзареві простому,звичайному,
Котрий бореться більше,ніж мужньо.
У неволі, забутий усіми,
На чужині, де прокляли люди,
Не втрачай він той образ дІвчини.
Він боровся за неї усюди.
Скільки б лихо над ним не сміялось,
Скільки б кати над ним не знущались,
Він зберіг ту любов до Вкраїни.
Її погляди в серці зостались.
Лиш тепер молодая дівчина
Заглядає Тарасові в очі,
І пишається тим,що любив він,
Що їй долю щасливу пророчив!
For T. Sh
© Copyright: Кузьменко Екатерина, 2013
Свидетельство о публикации №113111709008
Свидетельство о публикации №113111709008
Рецензии