Сонет 111 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

111

Мою ти Долю, друже, насвари
За суєтність, страждання і хвороби,
За грубощі і за нещирість гри -
Увесь тягар публічної особи.

Цей світ затаврував моє ім’я.
Отак фарбар не може плями змити.
Жалій мене і побажай, щоб я
Зумів душі цвітіння відновити.

Я буду мов слухняний пацієнт
Пігулки і настоянки ковтати,
Гіркоту за гіркоту не вважати,
Аби недуг цей вивести ущент.

Твоя любов і щире співчуття
Мене спасуть від самозабуття.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)
111

О, заради мене свари Фортуну,
Богиню, котра винна в моїх шкідливих вчинках,
Що не забезпечила моє життя нічим кращим,
Ніж публічні засоби, що породжують публічну поведінку.
Звідси виходить, що моє ім’я отримує клеймо,
І тоді майже миттєво моя природа підпорядковується 
Тому, серед чого вона працює, немов рука фарбаря.
Пожалій же мене тоді і побажай, щоб я відновився,
У той  час як я, немов терплячий пацієнт, буду пити
Оцтове зілля від моєї сильної інфекції;
Жодну гіркоту я не вважатиму гіркою,
Або ж подвійною карою задля виправлення виправленого.


№ 111
O for my sake do you with Fortune chide,
The guilty goddess of my harmful deeds,
That did not better for my life provide,
Than public means which public manners breeds.
Thence comes it that my name receives a brand,
And almost thence my nature is subdued
To what it works in, like the dyer's hand:
Pity me then, and wish I were renewed,
Whilst like a willing patient I will drink,
Potions of eisel 'gainst my strong infection,
No bitterness that I will bitter think,
Nor double penance to correct correction.
Pity me then dear friend, and I assure ye,
Even that your pity is enough to cure me.

Жалій мене тоді, любий друже, і я запевняю тебе,
Що навіть твого співчуття достатньо, щоб вилікувати мене.