Сонет 106 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

106

Коли читаю в літописних зводах
Балади про героїв тогочасних
І бачу, як уславлювали вроду
Прекрасних дам і лицарів відважних, -

Я відчуваю: древності поети
Бажали якнайкраще відтворити
Вуста і очі, брови і ланіти… -
Щоб то були усі твої прикмети.

Тож всі вони лише пророкували,
Що наші дні прикрасиш ти собою,
От тільки їм таланту бракувало
В рядки укласти твій чарівний прояв.

Милуєш зір наш, та чи ми готові
Твій дивний образ передати в слові?

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

106

Коли у літописах витраченого часу
Я  бачу описи найпрекрасніших істот
І прекрасну стару риму, що створює красу,
Уславлюючи мертвих дам та прекрасних лицарів,
Тоді у сяйві найкращих проявів дорогоцінної краси -
Рук, ніг, вуст, очей, брів -
Я бачу, що їхнє древнє перо не  висловило б
Все ж тієї краси, якою ти володієш зараз.
Тож усі їхні уславлення - лише пророцтва
Нашого нинішнього часу, і всі вони - твій праобраз;
І хоча вони споглядали тебе пророчими очима,
У них не було достатньо майстерності, щоб описати усі твої цноти;
Адже ми, ті, хто зараз споглядає сьогодення,
Маємо очі, щоб дивуватись, та у нас немає язика, щоб воздати хвалу.

№ 106
When in the chronicle of wasted time,
I see descriptions of the fairest wights,
And beauty making beautiful old rhyme,
In praise of ladies dead, and lovely knights,
Then in the blazon of sweet beauty's best,
Of hand, of foot, of lip, of eye, of brow,
I see their antique pen would have expressed,
Even such a beauty as you master now.
So all their praises are but prophecies
Of this our time, all you prefiguring,
And for they looked but with divining eyes,
They had not skill enough your worth to sing:
For we which now behold these present days,
Have eyes to wonder, but lack tongues to praise.