Сонет 105 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

105

Ні не вбачайте погана в мені;
Кого люблю - кумиром не назву,
Хоча про нього всі мої пісні,
Для нього дбаю стежку світову.

Як був він добрий - так і нині є.
Красивий був - красивий і тепер.
Я - соняшник, він - сонечко моє,
І я тягнусь за ним до вишніх сфер.

«Красивий», «добрий», «світлий» - все це він.
«Красивий», «добрий», «світлий» - в трьох словах
Уся моя поезія жива
І щирих почуттів нестримний плин.

До тебе світ такого ще не знав;
Ти всі чесноти разом об’єднав.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

105

Нехай моя любов не буде названа ідолопоклонством,
Так само нехай і мій коханий не видасться ідолом,
Оскільки мої пісні та хвали однаково призначені
Одному, в них ідеться про одне й те саме, лишаються незмінними.
Добрий мій коханий сьогодні, добрий завтра,
Завжди постійний у небаченій досконалості;
Тому ж бо мій вірш, ув’язнений у постійності,
Висловлюючи одне, не бере до уваги розмаїття.
«Прекрасний, добрий та істинний» - це усі мої аргументи,
«Прекрасний, добрий та істинний», - висловлюю це іншими словами,
І на цю переміну й витрачається моя уява,
Три теми в одній - який це дає чудовий потенціал.
«Прекрасний, добрий та істинний» - часто ці якості існували окремо одна від одної,
І до цього часу всі три з них ніколи не вміщувалися в одній людині.


№ 105
Let not my love be called idolatry,
Nor my beloved as an idol show,
Since all alike my songs and praises be
To one, of one, still such, and ever so.
Kind is my love to-day, to-morrow kind,
Still constant in a wondrous excellence,
Therefore my verse to constancy confined,
One thing expressing, leaves out difference.
Fair, kind, and true, is all my argument,
Fair, kind, and true, varying to other words,
And in this change is my invention spent,
Three themes in one, which wondrous scope affords.
Fair, kind, and true, have often lived alone.
Which three till now, never kept seat in one.