Сонет 103 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

103

Моя вже Муза блиску не дарує.
Думок сум’яття, серденько щемить!
Уява зраджує і слів бракує,
Коли берусь твій образ відтворить.

Не ображайся на моє мовчання.
Глянь в дзеркало (воно - мій захисник)
І сам побачиш: марні намагання
В словах явити світові твій лик.

Хіба не гріх - природу прикрашати?
У слова врода - вроди не знайти.
Красу твою я прагнув змалювати,
Але, як бачиш, не досяг мети.

Точніше, тонше, ніж перо моє,
Тебе змалює дзеркало твоє.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

103

На жаль, яку ж убогість породжує моя Муза,
Котра має такий потенціал для того, щоб блиснути,
При тому, що гола тема більш цінна,
Ніж тоді, коли вона, окрім того, доповнюється ще й моїми уславленнями!
О, не вини мене, якщо я більше не можу писати!
Поглянь у своє дзеркало, і там з’явиться обличчя,
Що цілковито перевершує мою тупу уяву,
Роблячи мої рядки неясними і знеславлюючи мене.
Чи не було б тоді гріхом намагання поліпшити,
Зіпсувати предмет, що й до того був прекрасним?
Адже у моїх віршів немає жодної іншої мети,
Ніж розповідати про твої чесноти та обдарування;
І більше, значно більше, ніж може умістити мій вірш,
Показує тобі твоє дзеркало, коли ти дивишся у нього.


№ 103
Alack what poverty my muse brings forth,
That having such a scope to show her pride,
The argument all bare is of more worth
Than when it hath my added praise beside.
O blame me not if I no more can write!
Look in your glass and there appears a face,
That over-goes my blunt invention quite,
Dulling my lines, and doing me disgrace.
Were it not sinful then striving to mend,
To mar the subject that before was well?
For to no other pass my verses tend,
Than of your graces and your gifts to tell.
And more, much more than in my verse can sit,
Your own glass shows you, when you look in it.