Нажаль, я втомилась. Буває. Пішла
Із серця весна, шлях на волю знайшла.
До цього лилась дощем із відра
Та й стала важкою плечам, мов гора.
В ночі завивала холодної днини
Кричала, ревіла, гула щогодини.
Ногами, від болю в душі, тупотіла
Все більше і більше тулилась до тіла.
Шукала тепла, хоч якоїсь надії.
Та марно чекала вона навіть дії.
Спинилась на мить. Відпустила. Зима.
Минуло. Пробач. Більше сил вже нема.
16.09.13
Зима
© Copyright: Олеся Пасечник, 2013
Свидетельство о публикации №113111610950
Свидетельство о публикации №113111610950
Рецензии
