Я маю до тебе маленьке прохання....
Будь ласка, не треба спиняти мене.
Не треба спиняти мій голос кохання -
він сам все розкаже. І біль мій мине.
Я маю сказати, що в мріях усіх
ти завжди був поряд зі мною.
Та скрізь, в очах будь-яких,
життя моє було лише із тобою.
Всі плани та сни й сподівання -
усе це минулі надії.
Та в мене залишилась думка остання -
прекрасні нездійсненні мрії...
Повір мені, без тебе значно важче.
Та більш турбувати не буду.
Напевно, не бачитись - це все ж таки краще,
але тебе ніколи не забуду.
До тебе звертаюсь, почуй же мене!
Почуй і пробач, якщо зможеш.
Я маю надію, що біль цей мине.
Але ж все не так, як ти хочеш...
P.S.
Напевно, краще мати кохання.
Хоча і потім загубити.
Але це зовсім вже інше,
Ніж зовсім не мати змоги любити.
Почуй пробач
© Copyright: Федорец Анастасия, 2013
Свидетельство о публикации №113111508992
Свидетельство о публикации №113111508992
Рецензии