Cонет 100 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

100

Озвися, Музо! Ти хіба забула,
Що слід тобі нетлінне прославляти?
Чи може, ти собі знайшла притулок,
Де звикли лиш мізерним забавлятись?

Прокинься, Музо! Швидше повертайся
До тих майстрів, що знаються на слові,
І щирими піснями сповідайся
На полі Вічності під супровід Любові!

Прокинься й озирни лице кохане:
Якщо помітиш зморшку - прояв Часу,
З поетом будь - допоки сили стане! -
Краси земної непохитним спасом.

Услав моє кохання чимскоріш:
Так ти зупиниш Часу гострий ніж.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

100

То де ж ти, Музо, якщо ти так надовго забуваєш
Говорити про те, що дає тобі всю твою могутність?
Чи ти витрачаєш увесь свій запал на якусь нікчемну пісню,
Затемняючи свою силу, щоб подарувати світло простим людям?
Повернись, забудькувата Музо, і одразу ж надолуж
Час, що його так багато було витрачено на лінощі за допомогою благородних строф;
Співай тому вухові, що цінує твої пісні,
І надає твоєму перу вміння, і задає йому тему.
Встань, ледача Музо, вивчи лице мого коханого,
Чи не вирізьбив Час на ньому зморщок;
Якщо так, то стань сатирою супроти в’янення
І зроби так, щоб здобич Часу усюди б зневажали.
Дай славу моєму коханню швидше, ніж Час зводить нанівець життя;
Так ти зупиниш його косу та кривий ніж.


№ 100
Where art thou, Muse that thou forget'st so long,
To speak of that which gives thee all thy might?
Spend'st thou thy fury on some worthless song,
Darkening thy power to lend base subjects light?
Return forgetful Muse, and straight redeem
In gentle numbers time so idly spent;
Sing to the ear that doth thy lays esteem
And gives thy pen both skill and argument.
Rise resty Muse, my love's sweet face survey,
If time have any wrinkle graven there;
If any, be a satire to decay,
And make time's spoils despised everywhere.
Give my love fame faster than Time wastes life;
So thou prevent'st his scythe and crooked knife.