Сонет 98 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

98

Була весна. Ти путь обрав новий,
Коли грайливий Квітень шум здійняв
Так, що й Сатурн, незграбний і важкий,
Йому всміхнувся і затанцював.

Але ні квітів цвіт, ані пташки,
Що хором славили духмяний луг, -
Мене не надихнули на казки,
Не зцілили мій занепалий дух.

Не славив я ні пурпуру троянд,
Ні стрункість білих лілій чарівних;
Усі вони - лиш копія твоя,
А ти є - світоч всіх думок моїх.

Весняний день без тебе - хуга зимня;
Явись мені - і зникнуть сновидіння. 

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

98

З тобою у розлуці був я навесні,
Коли гордовито-строкатий квітень (вбраний у всі свої шати)
Вдихнув у все дух юності,
Так, що важкий Сатурн сміявся і стрибав разом з ним.
І все ж ані трелі птахів, ані солодкі пахощі
Квітів, що відрізняються пахощами та цвітом,
Не змогли змусити мене розповісти будь-яку з історій літа
Або ж зірвати їх з тієї прекрасної ущелини, де вони росли;
Так само я не дивувався білому кольорові лілії
І не славив яскраво-червоний колір троянди;
Вони були лише милими, лише джерелом радості,
Намальовані за твоєю подобою, а ти був зразком для них усіх.
І все одно здавалося, що все ще панувала зима, і коли ти був далеко,
Як і з твоєю тінню, я бавився з ними.


№ 98
From you have I been absent in the spring,
When proud-pied April (dressed in all his trim)
Hath put a spirit of youth in every thing,
That heavy Saturn laughed and leaped with him.
Yet nor the lays of birds, nor the sweet smell
Of different flowers in odour and in hue,
Could make me any summer's story tell,
Or from their proud lap pluck them where they grew:
Nor did I wonder at the lily's white,
Nor praise the deep vermilion in the rose;
They were but sweet, but figures of delight,
Drawn after you, you pattern of all those.
Yet seemed it winter still, and, you away,
As with your shadow I with these did play.