Доля посміхнулась іронічно,
Звеселить хотіла від нудьги,
Поселила в моє серце пісню,
Та журливим пісні став мотив.
Так повільно якось плине час,
Так недбало він мої лікує рани,
Блискавка, що об'єднала нас
Згасла в непроглядному тумані.
Ти далеким став, немов зоря,
І холодним, і зрадливим, мов крижина,
Хоч здається - з мармуру вона,
Та зігрієш, і вона від тебе сплине.
Доля посм хнулась рон чно
© Copyright: Дина Ши, 2013
Свидетельство о публикации №113111300228
Свидетельство о публикации №113111300228
Рецензии