Доля посм хнулась рон чно

Доля посміхнулась іронічно,
Звеселить хотіла від нудьги,
Поселила в моє серце пісню,
Та журливим пісні став мотив.

Так повільно якось плине час,
Так недбало він мої лікує рани,
Блискавка, що об'єднала нас
Згасла в непроглядному тумані.

Ти далеким став, немов зоря,
І холодним, і зрадливим, мов крижина,
Хоч здається - з мармуру вона,
Та зігрієш, і вона від тебе сплине.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →