Гуснуть сиві сутінки брамою залізною
поруч буду щирою, в житі стиглім піснею.
Он-де має гривою, креше ніч підковами,
буду я щасливою росами ранковими.
Шепчуть зела сторожко, леготом пробуджені,
а мені коханою в світі бути суджено.
Неба край гойдається у сувої синьому,
попри грози й віхоли поруч буду сильною.
Паляниця місячна срібним сяйвом кришиться,
знаю, що єдиною я повік залишуся.
Град зірчастий сиплеться над землею грішною,
просто буду вірною, просто буду ніжною.
Колискова
© Copyright: Марина Довбня, 2013
Свидетельство о публикации №113111211698
Свидетельство о публикации №113111211698
Рецензии