Сонет 94 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


94

При владі хто, а сам - взірець добра:
Без люті править, люд не ображає;
Хто проти зла постав, немов гора,
І ближніх лиш на світле надихає;

Хто є провідником небесних знань,
Скарбів земних оберігач вогненний, -
Той буде мати безліч славних звань
І послідовників загін численний.

Ласкавим літом лілія в саду,
Немов сп’яніла, вість несе духмяну;
Та тільки-но в ній проросте недуг,
Вона запахне смородом бур’яну.

Уранці царський цвіт, а прийде вечір -
Лілею, мов бур’ян, жбурнуть до печі.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


94

Ті, хто мають силу заподіювати болю, але не зроблять так,
Котрі не роблять того, що можна було б очікувати від них за зовнішністю,
Котрі, рухаючи інших, самі залишаються, немов камінь,
Непорушними, холодними, і непіддатливими спокусі -
Вони за правом наслідують грацію небес
І вберігають від розтрати скарби природи;
Вони - пани й власники своїх облич,
Тоді як інші - лише розпорядники їхньої досконалості.
Літня квітка мила сонцю,
Хоча  сама по собі вона просто живе та помирає,
Проте якщо ця квітка зіткнеться з простою хворобою,
То найпростіший бур’ян здолає її гідність;
Адже наймиліші речі іноді виявляються найгіркішими за своїми вчинками:
Наприклад, як лілії, які, загниваючи, поширюють запах набагато гірший, ніж бур’ян.


№ 94
They that have power to hurt, and will do none,
That do not do the thing, they most do show,
Who moving others, are themselves as stone,
Unmoved, cold, and to temptation slow ;
They rightly do inherit heaven's graces,
And husband nature's riches from expense;
Tibey are the lords and owners of their faces,
Others, but stewards of their excellence.
The summer's flower is to the summer sweet,
Though to it self, it only live and die,
But if that flower with base infection meet,
The basest weed outbraves his dignity:
For sweetest things turn sourest by their deeds;
Lilies that fester smell far worse than weeds.