Я трансформую бiль в журливий вiрш,
А розпач - у краплиночку надії.
Поглянь у вічі. Віриш мені? Віриш?
Я так не раз робила, я це вмію.
І смуток задзвенить, як чистий спів,
І радість я збагАчу і примножу,
А сили почерпну з дитячих снів,
Бо й дотепер у них літати можу.
Коханням освічу вершини гір,
І в серце упущу безмежне небо.
Коли ми разом - сумнівів не треба!
Я зможу все! Повір мені! Повір!
07.11.2013
Я трансформую бiль в журливий вiрш
© Copyright: Людмила Сподин, 2013
Свидетельство о публикации №113111100336
Свидетельство о публикации №113111100336
Рецензии
Позитивний вірш!!! З великою надією. З подякою.
Наталья Сытник 11.11.2013 10:39 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 11.11.2013 10:39 • Заявить о нарушении
Дякую, Наталіє! Добре, коли світ стає хоть на краплинку затишнішим, і коли ти зможеш докласти до цього зусиль, і хтось це відчує на собі. Від цього радість посилюється, множиться. Вдячна, що Ви сприйняли цей позитив у вірші, і ,сподіваюся, примножите його. Гарного Вам настрою і натхнення.
Людмила Сподин 11.11.2013 19:26 Заявить о нарушении
Людмила Сподин 11.11.2013 19:26 Заявить о нарушении