Зарубана совість
Зневага вкрила білий світ,
Пірнає в темряву століття,
Цвіте хто краде у людей,
За власну шкіру бережеться.
Нам тісно стало у канавах,
Набридло жити у пітьмі,
Так відвернись від мене Боже,
Якщо я зовсім не правий.
Підтримай тих хто ніж не точить,
Що в зграї лютих жебраків
Жаліє матір вік сп'янілу,
Що в очі дивиться убивць.
Коли дитину зарубали,
Коли цінують зло, дитячі крики,
І точать кров з моїх грудей,
І між потворами жадають влади.
Насмійтесь з мене злі потвори,
З дитинства я пізнав ненависть,
Кайдани з темряви тягнув,
Диявола прокляв і зненавидів.
Жбурляв в обличчя свіжу кров,
Коли між мертвими ти грів коліна,
Я совість вбиту притискав до серця,
Що кровоточила на дні.
Зарубана совiсть
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113111101197
Свидетельство о публикации №113111101197
Рецензии
Михаил!
А дать бы текст по русски...
Чую, что слова сильные, но, увы, пока в мове не очень?(
Григорий Котиков 11.11.2013 21:44 • Заявить о нарушении
А дать бы текст по русски...
Чую, что слова сильные, но, увы, пока в мове не очень?(
Григорий Котиков 11.11.2013 21:44 • Заявить о нарушении