Якщо побачиш небо кольору літа,
Всіяне смарагдовими зорями;
Якщо побачиш, що осипаються останні квіти,
Забуті холодними долями,
Знай: мені не жаль...
Якщо почуєш пісню ранньою весною,
Заспівану тихими вітрами;
Якщо почуєш, що світанок плаче на траві росою,
Зітканою прозорими нитками,
Знай: мені не жаль...
мені не жаль...
Мені не жаль тих перших слів,
Що сказані були тремтячими вустами;
Мені не жаль і тих останніх снів,
Що приходили холодними ночами,
Знай: мені не жаль…
мені не жаль…
мені не жаль…
Коханою ніхто крім тебе так і не назвав…
Ніхто крім тебе так мене й не цілував…
І я, здається, вперше чую цю печаль…
І ти послухай…
Знай: мені не жаль…
До німоти, до сліз, до болю,
До останньої крихти печалі…
Знай: мені не жаль…
не жаль…
не жаль…
мені не жаль…
Мен не жаль...
© Copyright: Инна Дудник, 2013
Свидетельство о публикации №113111111802
Свидетельство о публикации №113111111802
Рецензии