Можливо,це і можна пережити,
забуть тебе і далі якось жить,
радіти сонцю і зустрічать світанки
не згадуючи більш блаженну мить.
Читать книжки і посміхатьсь друзям,
Кудись поїхати і побачить світ.
Я б так хотіла дуже,справді,друже,
та якось це все і не хочеться робить.
Бо знаєш, рідний,я так тебе кохаю,
Можливо,так як люблять тільки раз.
І коли в Бога ще раз запитаю,
Чи поверне мені тебе на певний час?
А він мені не відповість,я знаю
він просто так пошле рукою знак
а потім ми з тобою випадково
побачимось в улюблених місцях.
S
***
© Copyright: Татьяна Вершняк, 2013
Свидетельство о публикации №113111111757
Свидетельство о публикации №113111111757
Рецензии