Сонеь 95 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


95

Приховуєш від ока вчинки хтиві,
Як черв’яка троянди пелюстки;
О, як майстерно у житті бурхливім
Маскуєш ти усі свої гріхи!

Твої розваги взято до обмови
Злорікими… Та тільки що з того!
Ганьба стає миттєво славословом
При згадуванні імені твого.

Ти - мов театр - притулок для пороку,
Що казку демонструє глядачам,
Де темне - за кулісами із шовку,
Де світле відкривається очам.               

У грі з людьми не загуби талант;
Від зловживань затупиться й булат.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


95

Наскільки ж милими і прекрасними ти робиш ганебні речі,
Що, немов червоточина в ароматній троянді,
Справді плямують красу твого імені, що тільки-тільки розквітає!
О, в які ж прикраси ти вбираєш свої гріхи!
Той язик, що оповідає історію твоїх днів,
(Роблячи похітливі коментування з приводу твоїх розваг),
Не може знеславити тебе інакшим чином, як тільки уславлюючи тебе,
Оскільки згадування твого імені робить благословенням несхвальний відгук.
О, який особняк мають ті пороки,
Що обрали тебе за свою обитель,
Там, де покривало краси прикриває кожну пляму
І всі речі перетворюються на казку, доступну для споглядання очима!
Бережи, любе серце моє, цей великий привілей:
Адже навіть найміцніший ніж втрачає свою гостроту за умови недбалого використання.


№ 95
How sweet and lovely dost thou make the shame
Which like a canker in the fragrant rose,
Doth spot the beauty of thy budding name!
O in what sweets dost thou thy sins enclose!
That tongue that tells the story of thy days
(Making lascivious comments on thy sport)
Cannot dispraise, but in a kind of praise,
Naming thy name, blesses an ill report.
O what a mansion have those vices got
Which for their habitation chose out thee,
Where beauty's veil doth cover every blot,
And all things turns to fair, that eyes can see!
Take heed (dear heart) of this large privilege:
The hardest knife ill-used doth lose his edge.