* * *
недопалок серця згаса
в попільничці грудей
ховаюсь зі словом
як продана Богом боївка
не треба за мною –
цей шлях нікуди не веде
і вітер в кишенях
звиває надійну домівку
за пляшкою неба
неначе воно й не болить
і лагідна осінь
під ноги ляга листопадом
коли ми помрем
хто згадає що буцім були
оті диваки ті
вигнанці з едемського саду
десь кублиться тиша
і гоїться прісне життя
а тут понеділок
блукає поміж териконів
недопалок серця
навіщо йому співчуття
але коли змерзнеш
візьми – хай зігріє долоні
Недопалок серця
© Copyright: Александр Лысак, 2013
Свидетельство о публикации №113111000045
Свидетельство о публикации №113111000045
Рецензии
