Хрещатик

Хрещатик

Я на Хрещатику, як дома,
З давніх-давен щодня буваю.
Я хутко тут гамую втому –
Скоріш уява воскресає.

Он Ігор чапає з роботи,
Надувсь, мов сич на холодригу.
В думки підкралася Ерота -
Закапала на серці крига…

А он, сховав усі турботи,
Славко сміється на всі зуби.
На вухо щось віщає «сотий» -
Мабуть дружина каже – «любий…».

Шматує Віктор лотереї…
Валера виграє мільйони…
Всміхаються в ларьках євреї…
Шліфують жебраки поклони…

Тут Толя може всіх послати
Під три чорти – під три Гапони…
В «Трубі» кобзар завів співати…
Мінти підмінюють закони…

Струнка Олена-чарівниця,
Як сонце золоте сіяє…
Навпроти йде модель-дівиця –
Заздрить Олені не вгаває…

Дівчина, мешканка з Донбасу,
Народ на каву закликає…
Надів Душман кислу гримасу,
Нещадно пиво допиває…

«Пасаж» - співає «карооке»,
Вручає Ігор нагороди…
Біля метра кричать пророки,
Безбожно брешуть щось народу…

А на Майдані шоумени
Нам впарюють чужі шансони,
Від децибелів тремтить сцена,
Дриґотять сліпо поряд «клони»…

Я на Хрещатику віками,
З давніх-давен щодня гуляю…
В усі часи, скажу між нами:
Краще Хрещатика немає.