Сонет 93 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


93

«Зі мною вірний ти», - себе вмовляю
І так жену я роздуми сумні.
Вся суть твоя ласкавість вилучає,
А серце десь блукає вдалині.

В твоїх очах той самий блиск привітний.
Чому ж так тяжко? В світі є знавці,
Що бачать тих, хто зрадою сповитий,
По міміці і зморшкам на лиці.

Твої чуття покриті таїною;
То є всесильне рішення Творця,
Щоб лик твій завжди вигравав красою
І ласкою обігрівав серця.

Ти - плід, що Єва піднесла Адаму,
Допоки серця не відкриєш браму.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


93

Так я і житиму, вважаючи, що ти вірний,
Немов обманутий чоловік; так обличчя любові
Все ще може видаватися мені любов’ю, хоч воно й змінилося;
Твоя зовнішність зі мною, а твоє серце в іншому місці:
Адже у твоїх очах не може жити ненависть,
І, відповідно, по них я не можу дізнатися про зміни у тобі.
У зовнішності багатьох людей історія невірного серця
Написана у настроях, дивних гримасах та  зморшках,
Але при створенні тебе небо постановило,
Щоб  у твоєму обличчі завжди мешкала краса;
Якими б не були думки або рухи твого серця,
Твій вигляд повинен виражати тільки солодкість.
Наскільки ж подібно до яблука Єви росте краса твоя,
Якщо твоя мила чеснота не відповідає твоєму вигляду!


№ 93
So shall I live, supposing thou art true,
Like a deceived husband, so love's face,
May still seem love to me, though altered new;
Thy looks with me, thy heart in other place:
For there can live no hatred in thine eye,
Therefore in that I cannot know thy change.
In many's looks, the false heart's history
Is writ in moods and frowns and wrinkles strange.
But heaven in thy creation did decree
That in thy face sweet love should ever dwell;
Whate'er thy thoughts, or thy heart's workings be,
Thy looks should nothing thence, but sweetness tell.
How like Eve's apple doth thy beauty grow,
If thy sweet virtue answer not thy show!