Наче у безодн...
Почуття глибокі,
мов каньйон в Непалі,
якось в одну мить
разом занепали.
Я немов був сонний
та не бачив суті,
а коли дізнався,
ледь не вмер від люті!
Мов би біс вселився,
шепотів на вухо:
-Якщо буде зустріч,
зніми капелюха,...
поклонися чинно,
зубоскаль до неї,
буде у нагоді -
клич її до скелі...
Поможи їй птахом
стати в синім небі,
розрубавши махом
ланцюги до неї!
-Схаменися,бісе!
Охолонь від люті!
Хай твої копита
у щеблети взуті...
Може ти і хочеш,
щоб було накраще,
але тхне не мятой
із твоєї пащі.
Хай живе як хоче,
бо мені байдуже -
почуття замерзли,
мов в морози дужі...
замерзають квіти -
з алих стають чорні
і життя стає їх
наче у безодні...
09.11.13г.
© Copyright: Виталий Столпак, 2013
Свидетельство о публикации №113110906084
Свидетельство о публикации №113110906084
Рецензии