Шон Маклех - 26 - из болот Припяти

Злий птах Див
Шон Маклех
                «…збися Дивъ,
                кличетъ връху древа,
                велитъ послушати землі незнаємі,
                Влъзі, и Поморію,
                и Посулію, и Сурожу, и Корсуню,
                и тебі, тьмутораканьскый блъванъ!»
                («Слово о плъку Игореві»)

На Дмитра, читаючи «Літопис Руський» - сторінки важких хронік ХІІ століття, я зажурився. І написав таке:

Злий птах Див
На слов’янському сумному дереві,
З якого падолист епохи
Зірвав золоті листя надій,
Кричить замість зозулі та сокола,
Віщує пожежі та пошесті,
Голод злий та усобиці.
А ми його годуємо
Зернами свого поля смутку
Важкими, як зуби полоза
Вужа Бристену втомленого,
Змія з боліт Прип’яті.
А ми його крик слухаємо –
І кажемо, що то не Див кричить,
А соловейко
Буцімто.
А древляни голосять-плачуть:
Князя їхнього Мала мечем стяли,
А шапку князівську
Вдягли на злодія,
Таті погані в палатах боярських
Вино криваве
Ллють в горлянки роззявлені,
У чрева свої гнилі й ненаситні.
Збудуйте собі хату мертвих
Серед лісу темного правічного
На дубі сухому крислатому
Під яким отрока синьоокого
Зарізали.


...

Злая птица Сирин.
Шон Маклех
                «... Збися Дивъ ,
                кличетъ връху древа ,
                велитъ послушати земли Незнаемый ,
                Влъзи , и Поморию ,
                и Посулию , и Сурожу , и Корсуню ,
                и теби , тьмутораканьскый блъванъ ! »
                ( « Слово о плъку Игореве » )

На Дмитрия , читал... « Летопись Русская» - страницы тяжелых хроник ХИИ века,
я приуныл. И написал:

...

... злая. Птица Сирин. Сладкоголосая...
(погубительница...!) Сидит...!!

На славянском том... на Печальном. На... дереве.

... и с какого...? Листопада-Времени...
По срывала. Золотые листья надежды... той.
И кричит...! Вместо кукушки... и сокола.
Предвещая. Пожары. Да моры страшные.

... голод. Злой... да. Усобицы...!

... а. Мы её кормим. Зёрнами...!
Своего поля. Печали... (тяжелыми...!!
Как... зубы (полоза - ужа...) Бристену. Усталого.

Змея. Из болот. Припяти...

... а мы. Её! Крики!! Слушаем...!!!
(да приговариваем...) Что не Сирин...! Кричит...
... Соловей!! Якобы...

...

А древляне кричат ;;- плачут те:

Князя их Малого. Мечом отсекли...!!

А шапку то княжескую. Одели на вора...!
Тати... негожие. Во палатех. Боярских... тех...
(льют в горла...) Раскрытые.
Во... чрева гнилые...!! Ненасытные.
Вино то. Кровавое...

...
...

... постройте себе... дом мертвых.

... среди леса... темного... извечного.

На дубе... сухом... широколиственном.

... под. Каким. Отрока... синеглазого. Всё... зарезали.

...
...

... злая. Птица Сирин. Сладкоголосая...
 
(погубительница...!) На славянском... на печальном. Дереве...
Сидит. Всё... сидит.

... а мы. Всё... кормим её. Зёрнами...
Своего поля печали. Тяжелыми...

И как (зубы полоза...) Ужа. Бристену... усталого.
Змея из болот. Припяти...

...

... всё. Кормим... (в себе... которого.

(всё...!!) Кормим.

http://www.youtube.com/watch?v=0zjcDN2gI4I

==============================
ещё вариант.
==============================

Жорна гнiву
Шон Маклех

 «…Поу сих же літех, по смерті братії сея, биша обидимі древляни і інимі околнимі. Наідоша я хозаре, сидящая на горах сих, в лісах і рєкоша хозаре: «Платіте нам дань.»
                (Іпатіївський літопис)

А птах кричить на дереві сухому,
Не радість він віщує і не втому,
Віщує пошесть і війну і смерть.
Вже чаша бід наповнена ущерть,
І то не крук, не соловейко – Див
Посеред осені древлян, посеред злив
Отих, що сліз. Тоді як падолист
Епохи черствої слов’ян зірвав надії
І кинув татям в торбу наші мрії,
Тоді як печеніг здійняв на діточок меча,
Тоді як бавитись поляни – не в квача –
У хованки зі смертю. Отоді
У жменях люди понесли воді
Зерно, і хліб, і кров – на требу
Отому Диву, тому птаху й небу,
Що оком злим в серця несе журбу
Слов’яни голіруч взялись за боротьбу
Та берендей регоче, і розгніваний Дніпро
Гуркоче й гомонить й розповідає про
Поганців, що в князівському дворі
Вино криваве лиють до пори,
Аж доки чернь в міцних натруджених руках
Принесе брили, що зітруть їх прах.
жернова гнева

Шон Маклех

...

жернова гнева
Шон Маклех

«... Поу сих же Литех , по смерти братии сея , быша обидимым древляне и Иными околними . Наидоша я хазар , сидящая на горах сих , в лесах и рекоша хазар : « Платите нам дань . »
( Ипатьевская летопись)

А птица кричит на древе сухом...
НЕ радость она предвещает...
... а то. Предвещает...!
Эпидемию и войну. И смерть.

Уже чаша бед... наполнена до отказа...

... и не ворон. НЕ соловей - См.
Посреди древлянской осени... среди слив.
(тех слив...) Что слезы.
Тогда как... листопад. Эпохи... черствых славян...
Сорвал...!! Надежды...!

И бросил татям (в сумку...) Наши мечты.
Тогда как... печенег меч. На детишек... поднял!!
Тогда как. Играют поляне... (и не в пятнашки...!
... в прятки. Со смертью. Играют.

Тогда...
В горстях...

... понесли люди к воде! Зерно и хлеб...
... и кровь. На... требу!

Этому самому... Диву.
Поэтому... (птице... и небу.

Что глазом злым...
(в сердца наши...!) Печаль. Приносит...

Славяне руками голыми... за борьбу. Взялись...!!

И Берендей хохочет... (и разгневанный) Днепр. Грохочет.
... и шумит и рассказывает...
... о. Язычниках всё. Что во княжеском. Во дворе.

Вино... кровавое.
Льют...!! До поры.

(пока чернь...) В крепких руках... натруженных!!
Принесет глыбы.

... и сотрут. Их... в прах.

(жернова...
Гнева...!!