так вільно й бездумно плавляться_
кілометри і кроки,
і ті вальсові повісті, що писав ти_
навесні якогось там року,
і блакитна сукня,_
що носила твоя прекрасна. _
Доки не згасла.
Подивись-но тепер _ на мене-
очі такі не зелені,
непокірна,_ маюча власне кредо,
не читала і досі твого Кастанеду,
і не прагну в твоєму житті
головних_ рОлей
та і звати мене не Джульетта,а просто Оля...
Можно "Ольга", це майже як Хельга з старої казки.
Тільки казок про мене не треба писать_
будь ласка.
Най та Хельга буде єдина в своєму роді,
королева сталевих хвиль та холодних нордів.
Я не хочу таких, як у неї
очей _ сірих,
й білих кіс, й діадеми-корони із льоду й міфрилу...
Я звичайна собі Ольга з власної
казки.
Лиш поглянь на мене хоча б випадково..._
будь ласка.
19.06.13.Л.Т.
Ольга експериментальна
© Copyright: Людмила Трояновская, 2013
Свидетельство о публикации №113110901217
Свидетельство о публикации №113110901217
Рецензии