Сонет 90 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


90

Ненавидиш - часу свого не гай,
З жорстоким світом в силі об’єднайся,
Рукою Долі біль мені завдай,
Та душу мучити не повертайся.

Не повертайся, як останній грім,
Коли здолаю муку розставання.
Хай ніч тяжка не стане днем сумним,
Щоб віддалилась мить мого сконання.

Покинь мене - не відкладай відхід,
Допоки серце менших кривд зазнає;
Стань першою, найгіршою із бід
Фортуни, що мене не помічає.

Не переважать прикрості біди:
Без тебе залишитись назавжди.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


90

То що ж, ненавидь мене, якщо забажаєш, але краще зараз, 
Зараз, доки світ схильний критикувати мене за мої вчинки,
Об’єднайся зі злобою Фортуни, змусь мене вклонитися
І не відвідуй мене більше після прощання.
О ні, коли моє серце уникне цього суму,
Не приходь в ар’єргарді здоланого горя,
Не давай дощовій ночі вітряного ранку,
Щоб відтягнути ту смерть, що судиться мені.
Якщо ти хочеш покинути мене, не покидай мене у останню чергу,
Коли інші незначні прикрості завдадуть свого болю,
Але прийди, коли почнеться наступ; тоді я відчую
Одразу найгірший прояв сили Фортуни;
Й інші прикрості, що зараз видаються горем,
Не здаватимуться такими, порівняно з втратою тебе.


№ 90
Then hate me when thou wilt, if ever, now
Now while the world is bent my deeds to cross,
join with the spite of fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss.
Ah do not, when my heart hath 'scaped this sorrow,
Come in the rearward of a conquered woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purposed overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite,
But in the onset come, so shall I taste
At first the very worst of fortune's might;
And other strains of woe, which now seem woe,
Compared with loss of thee, will not seem so.