Сонет 89 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


89

Постав мені в провину: «Він лукавить!» -
Бог відає - тобі не заперечу;
Зазнач у колі друзів: «Він кульгавий!» -
І я тягтиму ногу, як старечу.

Не зможеш ти так ганити, мій любий,
Мене, як я себе, відверто, жорстко;
Замкну в глибинах серця прояв чулий,
А стрінемось - не викажу знайомства.

Ще більше обіцяю - не бувати
У тих місцях, де ми удвох ходили,
Та імені твого не вимовляти,
Щоб хтось сказав: «Вони колись дружили».

З самим собою я боротись мушу,
Як з кожним, хто твою бентежить душу.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


89

Скажи, що ти покинув мене через якусь образу,
І я сам засуджу цей злочин;
Говори про мою кульгавість, і я одразу почну шкутильгати,
Жодним чином не захищаючись проти твоїх аргументів.
Ти не можеш ганити мене, любове моя, і вполовину так жорстоко,
Щоб надати необхідну форму жаданій переміні,
Ніж я сам ганитиму себе, знаючи твою волю:
Я приховаю знайомство з тобою і буду дивитися на тебе, немов сторонній,
Не буватиму у тих місцях, де буваєш ти, і більше своїм язиком
Не вимовлю імені коханого,
Щоб я, (занадто неосвічений) не зробив помилку
І випадково не розповів, що ми ; давні знайомі.
Заради тебе я присягаюся, що сперечатимусь із самим собою,
Адже я мушу ніколи не любити того, кого ненавидиш ти.


№ 89
Say that thou didst forsake me for some fault,
And I will comment upon that offence;
Speak of my lameness, and I straight will halt:
Against thy reasons making no defence.
Thou canst not (love) disgrace me half so ill,
To set a form upon desired change,
As I'll my self disgrace, knowing thy will,
I will acquaintance strangle and look strange,
Be absent from thy walks and in my tongue
Thy sweet beloved name no more shall dwell,
Lest I (too much profane) should do it wronk,
And haply of our old acquaintance tell.
For thee, against my self I'll vow debate,
For I must ne'er love him whom thou dost hate.