Сонет 87 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


87

Прощай! Ти є занадто дорогий.
Собі ти, безсумнівно, знаєш ціну,
Тому зроби скоріше вибір свій,
Я змушений прийняти переміну.

Сказати «мій» без дозволу твого
Безцінного я жодних прав не маю;
Усе твоє, що серце зберегло,
З подякую за дружбу повертаю.

Що думав ти, коли себе дарив?
Із мене ж бо цінитель вкрай поганий.
Візьми назад дари минулих днів,
Будь іншому, достойному, жаданий.

Сон і реальність не зв’яжу ніяк:
Вві сні я - цар, прокинуся - жебрак.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


87

Прощавай! Ти занадто дорогий для того, щоб я володів тобою,
І ти, цілком вірогідно, достатньо добре знаєш свою ціну:
Привілей твоєї цінності дає тобі свободу;
А мої права на тебе обмежені,
Адже як ще я можу володіти тобою, як не з твого дозволу,
І чим заслуговую я на подібне багатство?
Підстав для такого щедрого дарунку у мені немає,
І таким чином мій патент відходить назад.
Ти сам себе дарував, не знаючи тоді своєї цінності,
Або ж, помиляючись у мені - у тому, кому ти дарував себе;
Отже, твій великий дар, перерісши таку недооцінку,
Знов повертається назад, прийшовши до кращого судження.
Так я володів тобою, немов у приємному сні,
І уві сні я був королем, але, коли прокидався, переконувався, що це не так.


№ 87
Farewell! thou art too dear for my possessing,
And like enough thou know'st thy estimate:
The charter of thy worth gives thee releasing;
My bonds in thee are all determinate.
For how do I hold thee but by thy granting,
And for that riches where is my deserving?
The cause of this fair gift in me is wanting,
And so my patent back again is swerving.
Thy self thou gav'st, thy own worth then not knowing,
Or me to whom thou gav'st it, else mistaking,
So thy great gift upon misprision growing,
Comes home again, on better judgement making.
Thus have I had thee as a dream doth flatter,
In sleep a king, but waking no such matter.