Сонет 85 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

85

Моя сердечна Муза в німоті,
Тоді як інші гучно промовляють
І піснетворців пера золоті
Твою красу юначу вихваляють.

Я все мовчу, немов від дужих чар:
Язик німіє, дух занепадає…
Лише «Амінь!», мов неук-паламар,
Вигукую, як оду хтось читає.

А подумки кричу: «Живі вірші!
Він є такий! Але чи вам відомо,
Що я люблю? що він в моїй душі? 
І що про це я не скажу нікому?!»

За слово, за талант цінуй творців,
Мене ж - за почуття без слів. 


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


85
 
Моя Муза, у якої зв’язаний язик, через ввічливість не каже нічого,
У той час, як хвалебні промови на твою адресу, пишно складені,
Відбиваються у письменах золотим пером,
А дорогоцінні фрази, що воно записує, диктують усі Музи.
У мені проминають добрі думки, у той час як інші пишуть гарні слова,
І, немов неосвічений священик, я все вигукую: «Амінь!»
Кожному гімну, що його вилучає кожен з духів
У вишуканій формі витонченим пером.
Чуючи, як тебе славлять, я кажу: «Це так, це правда»,
І до найбільшої з похвал додаю ще дещо; 
Але це - у моїх думках, де моя любов до тебе
Стоїть на першому місці, хоча слова приходять останніми.
Тож інших поважай за подих слів,
А мене - за мої німі думки, що насправді говорять.


№ 85
My tongue-tied Muse in manners holds her still,
While comments of your praise richly compiled,
Reserve their character with golden quill
And precious phrase by all the Muses filed.
I think good thoughts, whilst other write good words,
And like unlettered clerk still cry ‘Amen’,
To every hymn that able spirit affords
In polished form of well refined pen.
Hearing you praised, I say 'Tis so, 'tis true’,
And to the most of praise add something more;
But that is in my thought, whose love to you
(Though words come hindmost) holds his rank before.
Then others for the breath of words respect,
Me for my dumb thoughts, speaking in effect.