І скільки не їдеш - чекаєш завжди,
Й момент..що чекати не треба,
Це, мовби, забувши попити води,
Ти п'єш..і вона іде з неба..
Все було можливістю ніби,
Десі в залі очікувань, в днях,
І тут.. як голодному - хліба,
Все поруч, в потрібних місцях.
І скільки не їдеш - спокійна,
В душі мерехтять вічні зОрі,
Та пісня така ж мелодійна..
Та й руки зігріті надвОрі.
ск льки не деш - спок йна
© Copyright: Валентина Капшук, 2013
Свидетельство о публикации №113110700471
Свидетельство о публикации №113110700471
Рецензии