Де я була, як роздавали долю
Багату на достаток і любов?
Комусь припало грошенят доволі,
А хтось кохання неземне знайшов.
Мені ж дісталась доленька примхлива,
Мінлива, мов погода навесні:
То світить сонечко, то раптом злива.
Солодкі сльози і сумні пісні.
Любов коханого спалила зрада,
А мамина віднині - тільки в снах.
Лишився син – надія і розрада,
Волошка синя в золотих житах .
Моя дорога щедра на тривоги,
Скупа на срібло й хутра дорогі.
В саду у батька яблуні-розлоги
Зігріють душу, як впадуть сніги.
Де я була, як роздавали долю...
© Copyright: Светлана Помилуйко, 2013
Свидетельство о публикации №113110607953
Свидетельство о публикации №113110607953
Рецензии