Буває прикро й сумно дуже,
Коли день у день у натовпі людей
Ти бачиш "мені байдуже",
Що заповнює безліч очей...
Відсутні добрі, милосердні посмішки
І випадкові теплі погляди у вічі.
З'являються частіше насмішки,
Що поглинають, як піски сипучі.
Не знаю, куди від цього подітись
І де сховати від презирства очі.
Нема мені кому і пожалітись.
Чомусь бентежить це мене щоночі...
Чому ласкаві, ніжні погляди
Вже не зустрінеш просто так?
Чому змінився наш світогляд
І де подівся гарний смак?..
© Анастасія Шеліхова
де под вся гарний смак?..
© Copyright: Анастасия Шели, 2013
Свидетельство о публикации №113110607068
Свидетельство о публикации №113110607068
Рецензии