В мені загарчала Левиця:
Моє! Не чіпай! Не віддам!
Я – тиха і лагідна Киця,
Але не підходь – в писок дам!
Почула гарчання з утроби.
Що сталося? Де ти взялась?
Левиця? Хижак? Як?! Немовби
Підміна в мені відбулась…
Така собі Левова мамка:
І ікла, і пазури – жах!
Ти – гостя? Чи ти – самозванка?
Ти тут на пташиних правах!
Прокинулась Левова Сутність,
Озвалася звіром з нутра,
Не рвалась до Дійсності з люттю,
Та ж ледве від страху жива.
Так дивно: відчутись у Силі,
Побачити Вічність в очах,
У Дійсності, раптом застиглій,
Звернути на торений Шлях…
В мені загарчала Левиця.
Це ж треба! Левиця – в мені!
Немає підстав гонориться,
Та варто себе берегти…
06.11.2013
В менi загарчала Левиця
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113110607067
Свидетельство о публикации №113110607067
Рецензии