Ніхто в душі моїй не побував -
Ніхто й не знає, що її бентежить.
Той, хто в житті жалю не скуштував,
Хай шлях земний лелітками мережить.
А я гаптую свій тернистий шлях
Простими невиразними нитками.
Десь забрело на ста семи вітрах
Моє жіноче щастя. Й за роками
Спливли усі надії на тепло,
Вже по моїх стежках крокує осінь.
Усе-усе, чим марилось - спливло
Й зболілим жалем вибілило коси.
А хто зна
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113110607036
Свидетельство о публикации №113110607036
Рецензии
