Несказанн слова
Прорвалось сонечко сумне
Крізь темні хмари дощові.
А вітер гне гілля дерев
І прибиває до землі.
Нечутно щебету птахів-
Сумна вже осінь при дворі.
І вся душа в передчутті
Осінніх хмурих вечорів.
Ще в серці літечко живе
І в нім присутність є твоя,-
О, скільки ще чарівних слів
Тобі сказать хотіла б я!
Та відлітає літо вдаль,
Змахнуши золотим крилом:
Живуть всі ті слова в мені,
Та не опишеш їх пером!
© Copyright: Евгения Кораблева 2, 2013
Свидетельство о публикации №113110509844
Свидетельство о публикации №113110509844
Рецензии