Три строфы из блокнота. Богдан-Игорь Антоныч

Как  птица телефон заводит трели,
как птица чёрная на гибкой ветке.
Если покинет друг, любовь изменит,
печаль иль злоба станет твоей меткой?

Сквозь все цвета траурный шёлк сияет!
Бьёт музыка в лицо упрямой птицей.
Восторги юные жизнь отбирает,
как скряга на добро не наглядится.

Умеешь звёзды обменять на рифмы,
и высловить душевные страданья,
но главное богатство, что добыл ты:
жизнь -  трудное искусство  пониманья.

___________________

Богдан-Ігор АНТОНИЧ
ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА

Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненавість чи скорботу?

О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара, заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний –
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.