І знову я вивчаю корінь,
Щоб знати,звідки гіркота?
Уже зійшла дінцева повінь_
Полин по берегах зроста.
Зелений лист його лапатий
Духмяний вітерець хита.
А корінь чуйний та розпятий,
Неначе страчено Христа.
Чого ж лиш гіркоту та болі
Одвічно він бере з землі,
Чого в корінні прихма долі,
Чого вони такі малі?
У дуба більші і тополі…
А може,гіркота свята?
І ці земні людськії болі
Не вмерли ще з часів Христа!
Полин
© Copyright: Анатолий Алексеенко, 2013
Свидетельство о публикации №113110504370
Свидетельство о публикации №113110504370
Рецензии
