Зійшли сніги, і пар землі весняний
Ледь-ледь помітно у полях тремтить.
В сухім торішнім, чорнім вже бур’яні
Трава буяє – час прийшов любить
І грім «Любить!» Із-за Дінця гукає.
І дощ шепоче, напува ріллю
Лист глеюватий вже бруньки зриває.
«Любить, любить!» - за річкою, в гаю.
Так не було. Ні, ні – не пам’ятаю.
Таким чуттям душі іще не жив.
Хоч не двадцяту вже весну стрічаю,
А так, як зараз, землю не любив.
Щось незбагненне, дивне, невідоме –
Так не було. Шкода.
Спливли в моря снігами туга, втома.
Душа збудилась – знову молода!
З йшли сн ги
© Copyright: Анатолий Алексеенко, 2013
Свидетельство о публикации №113110504235
Свидетельство о публикации №113110504235
Рецензии