Помилковий вечiр

                Мне скулы от досады сводит:
                Мне кажется который год,
                Что там, где я, - там жизнь проходит,
                А там, где нет меня, - идет.
                Владимир Высоцкий


У вечір безвісків’я і турбот,
Де палить спротив затишок недільний,
Я відмовляюсь від своїх чеснот,
Що прогнозують тиждень безнадійний.

Навіщо честь, і вірність, і снага?
І хто до того – посміхніться! – має діло?
Коли в моралі й правді голова,
Тоді і світ навколо скам’янілий!

Я відмовляюся від тихого вогню,
Що грів натхненністю мою окрилу душу.
Не хочу більше плачу і жалю
За тим, що пережити грішно мушу.

Не винна Доля й не моя вина,
Що світ знецінено фарбується у тишу.
Налийте, пане, хмелю чи вина
І поведіть на земную катушу!
               
…
Зненацька сльози – солоно вустам,
Гальмуються мої палкі промови…
Нарешті ж відпустив той сірий хам –
Нікчемний вечір, що бажав відмови!