ви, мої смертні золотоокі душі!
я прокладаю через ваші безсмертні тіла місток до шизофренії.
я бачу, як вітер північний ваше м*яке волосся ворушить,
і сама за вас вашими недосипами й нежитями хворію.
ви, мої любі пасинки й звідні сестри!
я вас усіх люблю однаково божевільно.
я кожного з вас осіняю віршами, наче знаменням хресним,
і серце кожного безперестанку ношу натільно.
ви, мої зорі незруйнованого дитинства!
я вашими пальцями намацую в кризі своєї свідомості розколи.
дивлюсь, як ви сиплете прокльони й захлинаєтесь у березневій муці, розхристані, -
і дряпаю вашими руками своє горло.
for them
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113110411614
Свидетельство о публикации №113110411614
Рецензии
