Життя...

Здавалося, було колись
Та й зараз ніби є
І сонце й хмари,
Небо і земля.

І люди ходять як колись.
У кожного свої проблеми
Свій шлях широкий
Й доля золота.

Хтось від народження
Стає багатим,
Хтось помира,
Не знавши, що й таке.

Завжди є підлість,
Зрада і обмани
Із ними живе світ
Вже не одні віки.

Брат брата убиває
Й не дивиться, що то
Кровинка , що то
Людина ближча від усіх.

А гроші?
То це страшне напастя!
Ніхто ж без них
Не уявляє вже життя!

За ними йде гонитва
Ще й яка!
Не тільки брат
Життя позбавить брату!

Тут син на матір
Руку підійме!
Ще є страшна проблема
В столітті двадцять первім.

Це Інтернет!
Мережа всеосяжна.
Як в павутині
В "неті" вся Земля!

Та й люди там
Заплутались, як мухи.
Дитина ще з народження
Вже марить кібер-світом.

І не виходячи з квартири
Вже маю друзів сотню.
Звичайно, це не дасть
Нам нації здоров'я!

Це шкодить лиш
І завдає біди.
А з іншої то сторони...
Це розвиток науки!

Прогрес технічний,
Труд, людський сторічний!
Та лиш ніхто не дума
Про наслідки від цього.

Про те, що воно шкодить
Й вбиває щохвилини!
Та що ж подіять!
Вже маємо, що маєм...

Сьогодні ми живемо,
Парками гуляєм,
В "інеті" засідаєм...

А завтра - буде видно,
Завтра - вже іде...