Дерева в лісі вдягнені яскраво,
зелені шати змінили на шовкове волокно
і промінь сонця так ласкаво
їх пестить,шкода,так швидко все пройшло...
Пройшла весна та ніжна,мила,
що одягала все в зелений оксамит,
за нею літечко оте минуло,
що додавало сміху й спогадів на рік.
Осінь казкою востаннє завітала
перед сном спокійним до зими.
Барви яскравіші підібрала,
щоб зміни з радістю зустріли ми.
Насолоджувалися красою та спокоєм
світанками з краплинами кришталю...
Дивились в небо-синє і бездонне,
мов очі,що їх кожен має.
Осіння казко,неймовірна сило,
тримай в полоні плин моїх думок,
Адже писати так сміливо
можна,знаючи який урок...
Ти принесла,обдарувала дивно,
всі вдягнені,мов принцеси на балу...
О,казко,казко,дякую я щиро:
за спокій,впевненість,красу!
7.09.13
Ос ння казка
© Copyright: Микуляк Татьяна, 2013
Свидетельство о публикации №113110300894
Свидетельство о публикации №113110300894
Рецензии