ЖИВУТЬ СОБІ
Живуть собі такі-сякі,
Сяк-так усе лаштують;
Щодня в чавуннім казані
Таке-сяке квацюють.
У них збирається рідня –
Такі ж такі-сякійці
І має кожний ¬так чи сяк –
Таке-сяке у мисці.
Повиїдають те-сяке,
Так-сякно потанцюють,
А прийде ніч – такі-сякі
Сяк-такно одночують.
А вранці… вранці, звісна річ
(Таку вже звичку мають),
Такі-сякі всі повстають
Й до праці знов рушають.
Отак щодня із року в рік
Живуть такі-сякійці.
Усе в них є, окрім… так, так, –
ЖИВИЦІ-ЧУДОВИЦІ!
А жаль…
адже навкруг усе
росте, цвіте, буяє;
Ласкаве сонечко встає
І життєдайно сяє.
Сяк-так джерельце
не дзюрчить,
Пташки не так співають.
“Усе радіє, все живе,” –
Вони нам сповіщають.
І, щоб ту радість розпізнати –
Вдивляймося в природу,
Тоді ні “так собі, ні сяк…”
Не запанують зроду.
З книги «ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ»
Живуть собi
© Copyright: Александр Выженко, 2013
Свидетельство о публикации №113110203045
Свидетельство о публикации №113110203045
Рецензии